Мені дуже сподобалися теми, які персонажі підняли в розмові. Загалом історія залишає позитивні враження, попри досить сумний фінал(
Одразу лишаю лінк на реакції у тві під час проходження: тут
Мені сподобалося рішення з блиманням героя. Спочатку я його не зрозуміла, але потім усвідомила наскільки це сильний рушій напруги. Бо настрої героїні зрозумілі з самого початку, але саме через блимання героя створюється зв'язок з назвою і важливість всього цього.
Сама історія хороша. Розмови чудові.
Хоча я трохи ловила себе на тому, що герої, як відмітила Песка, відчуваються більше як філософії-функції. Можливо, тому що не зрозуміло який це дах, чому вони на нього приходять, а те, як від зізнання про звільнення з роботи героєм вони різко розганяються до філософських розмов із незрозуміло яким бекграундом за плечима кожного з них - здалося мені дещо нереалістичним. Тобто, ти читаєш, ти рілейтишся до їхньої розмови, ти знаєш, що люди можуть про таке говорити, але все одно не відчуваєш персонажів живими чи справжніми. Хоча у них є все для цього. Коротше якась така суперечність, якщо це має сенс.
Музику підібрали класну. Візуал мені теж сподобався тим, що показали героїні з двох сторін через меню і гру, і фінальна сцена з сонцем-оком, з огляду на розмову про Ікара і все це - мене вразила.
Дякую за гру с: