Складно щось сказати, бо новела на дуже близьку тему. Візуал дуже сподобався, особливо спрайт журналістки та її емоції, музика меланхолійна та доповнює атмосферу. Текст відчувається дуже особистим, хоча одночасно в ці часи він багато кому відгукнеться. Загалом гра відчувається як меморіал. Вічна пам'ять Сергію Дмитровичу, і дякую вам за гру