Візуал:
Стиль - це все тут. Від першої кнопки, головного меню з неспішним вводом тексту, немов мене зараз буде чикати якась короткометражка, інтерфейсу самого термінала та приємно анімованим обличчям з кардіограмою. Я ж не просто так говорив, що треба обирати саме що сині очі - вони дуже мають просто прекрасний вигляд)
Єдине що - той же ефект CRT мені не до вподоби ну зовсім, бо це просто мерехтіння без сканлайнів, розмиття та викривлення картинки (ну бо старі CRT Моніки були з округлим склом і все таке) але дякую, що в налаштуванні все можна налаштувати під себе - це зручно для читання.
Аудіо:
На початку в грі прям такої музики немає, але я розумію чому - скоріше за всього якийсь ембієнт порушив би ідею цього "мертвого спокою" та деякої правдоподібності, бо у нас в моменти незримого тиску ніяких потужних дарк ембієнтів у вухах не грає...
Але коли щось починає йти, у нас з'являється трек. Дуже непоганий трек.
Історія:
Цікава ідея з тим, як у реальному часі Олеся може змінити текст - придає живості. Особливо коли Олеся перебирає декілька варіантів, а потім повністю видаляє строку, бо просто не знає, як цю гущу з думок у себе в голові взагалі можливо написати.
І нарешті щось сентиментальне, романтичне - приємно знати, що не тільки ти сам пишеш подібні роботи на джем про коханих.
Такого треба більше.
Загалом:
Сьомий фаворит у цьому джему. Але все ж таки мати чисто веб версію гри - не дуже зручно)