Це було дуже сумно. Прямо по-справжньому сумно. Я взагалі не зрозумів, чого хтось чекав там якийсь прикол у кінці.
Мені дико зайшов момент, коли ведучий розуміє, що через 15 хвилин все, фінал, і замість пафосу чи паніки просто починає говорити про себе. Про свій ранок, про сварку з дружиною, про якісь дрібниці. І воно так дивно працює: ніби нічого особливого, а стає не по собі.
Це одночасно і сумно, і якось тепло, і дуже по-людськи. Змішані емоції, але в хорошому сенсі. Мені реально сподобалося. Автору респект)