Вмикаючи цю гру, я очікував якусь історію про стосунки в театральному середовищі.
Перше, що я зустрів - ідеальне головне меню.
Декілька шрифтів і окрема вкладка з списком розробників - це доволі зручне рішення.
Дизайн персонажів непоганий, є анімації навіть. Орися і Арсен особливо гарно намальовані.
Дизайн фонів так само, як і дизайн персонажів гарний, виконує свою роль.
Історія починається, як Меланія блукає без мети, зустрічає театр і одразу виявляє бажання туди зайти. Орислава дивує Меланію тим, що знає її ім'я, а потім показує театр, знайомить з працівниками театру і розповідає свою ідею театра шепотів. Керівник театру Василь висловлює опозицію Ориславі, що було цікаво, але надалі ніяк не розкрито. Слідом, Меланія починає працювати реставратором і потім виявляється, що у неї до цього була творча криза, в тепер все добре. Також, між роботою і епілогом показується вистава про принцесу, що не має сліз. Мені сподобалося, що в силуетах прослідковуються актори театру, але загальний меседж казки-вистави я не вловив.
Я розумію, що це демо, та мені не вистачило розкриття персонажів в історії, розкриття конфлікту між Орисею і Василем. Іванка мені здалася чи то художницею, чи то музиканткою, але я не зрозумів, що вона робить. Щодо головної героїні, то на початку я не помітив натяків на творчу кризу і те, що вона каже наприкінці, не складається послідовно з тим, ким вона була на початку.
Музика є, як і фони вона створює атмосферу, але більше мені нічого сказати.
Сподіваюсь, моя рецензія буде вам корисною і дякую за гру!