Дякую авторам за гру! Мене одразу ж підкорила сама ідея історії про пейринг у театрі, це було дійсно круто) Хочу також відмітити стиль тексту, котрий неймовірно пасує грі, ці вставочки і фрази в стилі фільмів Андерсена виглядали тут прямо як треба.
Одразу зазначаю: усе, що я розписала нижче я написала саме тому, що бачу в цієї гри супер крутий потенціал і саме тому мені би хотілося багато моментів поправити, бо цьому твору не так вже й далеко до справжнього шедевру♥
- Перше, що кидалося в очі, це основний візуал. Трохи бруднуваті кольори і розсипана композиція на фонах, а спрайти ніби по стилю з цими фонами надто розбігаються. Я би ще на спрайті Лілі поправила анатомію, і загалом на всі їх більш яскраві емоції.
- Наступне це постановка, тобто загальні рухи спрайтів у купі з музикою. Ідея з жабами і те, як вони з'являються просто огінь, але уся інша гра виглядала на надто статичною і нудною на їх фоні. Хочеться, щоб екран трусився, коли персонажі на емоціях, спрайти трошки підстрибували при виїзді і тд. І особливо це стосується переходів між сценами, хочеться додати між ними хоча б якогось простого затемнення. Розумію, що часу і навичок програмування для такого могло не вистачати.
- Звук. Дуже дуже одноманітний звук. Композиції підібрані чудово, але мені особисто вони неймовірно сильно набридли до кінця гри, особливо на повторних проходженнях. І критично не вистачало звуків оточення, по типу якогось шепоту серед учнів чи тупання ніг.
- Думаю, сценарій в цій грі то найсильніша частина, справді, мені дуже сподобалася структура тексту, порядок сцен, емоційний ритм. Єдине, що дуже втомлювали моменти, коли викладачки повторюють одне й те саме про свої травми із минулого і мотивації по кілька разів і роблять це надто прямо. Багато цього тексту хотілося б скоротити до коротких реплік, які були б менш прямолінійними і давали гравцю самому здогадатись про емоційний стан героїв. І мені ще особисто не вистачило однієї-двох сценок, де Лілю би показали з хорошої сторони, а Ніну навпаки з поганої і аби на це відреагували інші герої. Трохи не вистачило їм об'єму.
В усьому іншому мені дуже сподобалося, дуже приємна мила легка історія з класними жартами, особливо діалоги Роми і Люби прекрасні, а ці жаби і шкарпетки... Я в захваті))
Viewing post in В репертуарі оголошена любов jam comments
Дуже дякую за відгук! Музику ми справді б розширили, тут вже на що вистачило часу за джем) Стосовно діалогів Лілі та Ніни - вони ніколи не задумувалися, як пояснення мотивацій чи травм, більше про те, що Ніна не може відпустити ідею довести свою точку зору Лілі, тому постійно продовжує підіймати одну й ту саму тему (а автори в свою чергу трошки в цілому рефлексують через них про мистецтво). Я б сказала, що це і є Ніни чи не найгірша сторона, небажання відпустити та довести комусь свою точку зору, навіть якщо це явно безсенсово)