Це був цікавий досвід! Як на мене, ця новела це одна з більш оригінальний версій розкриття теми - звичайно, шепіт тут все ще присутній буквально, але не як основний зв'язок з темою, що мені подобається. І в принципі, цікаві піднято жанр і тематики.
Візуал доволі простий, і іноді це працює на користь новели. Самі спрайти сімпатичні, дуже сподобалися дизайни персонажів! Єдине що, виглядало трошки awkward, коли герой з другом, розмовляючи за кермом, стояли на фоні лобового скла - але я й сама не можу придумати, як зі спрайтами передати фон цієї локації інакше) Можу окремо виділити сцени з донькою та загалом в підсвідомості героя, додають до атмосфери та зроблені класно.
Музики іноді, здається, не вистачало, хоча мені це сильно враження не зіпсувало. Зі звуками все окей, шепотів достатньо)
Сюжет, як я вже сказала, цікавий за своєю задумкою. Мені дуже сподобалося, як розкриті всі герої за такий короткий проміжок часу, особливо враховуючи, наскільки весь сюжет будується саме на тому, щоб ми вглядалися та аналізували дії та слова цих персонажів. Бачила певну критику стосовно першого вибору, але я якраз розумію позицію героя і Роуз, і основний конфлікт про певне втрачання людяності. Тепер буду говорити про фінали тому - увага, спойлери! В перший раз я не вистрілила, але чесно, чисто тому що вже бачила, що хтось писав про таку можливість без контексту. Фінал залишив мене... не такою щасливою, як я мала б бути. Гра гарно справляється з тим, що вселяє недовіру, можливо, бо я до останнього очікувала твіста що довіра зробить всім гірше) З іншого боку, гарно мати твір, який все ж таки робить акцент під кінець, що треба довіряти людям. Але моя крек теорія, базуючись на іншому фіналі, де нас не впізнає донька, якщо чесно, це те що ми самі істота хд
Гарна гра, коротка, і донесла свій меседж і історію. Дякую вам!