>Вероніка показана дурною і інфантильною.
У нашому баченні, вона буквально розумніше Андрія, ніхто не може вгадати хід її думок і це прямо проговорюється в тексті.
ЇЇ інфантилізм — усвідомлений, вона використовує чи не використовує це по своєму бажанню в залежності від ситуації.
>Її мотивація здебільшого це: "Воно виглядає красиво".
Що поганого в красі? Краса врятує світ. Ви ніколи не робили щось з простої цікавості або заради естетичного задоволення? Події гри відбуваються у вихідний день, коли герої просто приємно проводять час, якої мотивації Вам тут бракує?
>Ну і сексом, який персонажі твору бачать у абсолютно всьому що рухається і не рухається
Все є сексом. Навіть формування планет можна пояснити метафорою сексу. У цьому розрізі рекомендуємо ознайомитися Вам з есе Жоржа Батая "Сонячний Анус". Цей твір дуже надихав сценариста.
>Андрій - мудак, якого абсолютно не цікавить Вероніка
Якби Ви трохи більше заглибилися в текст, то помітили б, що Андрія цікавить Вероніка, і дуже сильно. Він переймається її самопочуттям і задоволенням; підтримує, вислуховує і всерйоз сприймає її думки й твердження; у сексі звертає чи не більшу увагу власне її відчуттям, активній згоді і комфорту. Якби Андрій був повним мудаком, як Ви тут його зображуєте, то буття Вероніки з ним не мало б жодного сенсу в контексті твору.
>Дмитро є явним антагоністом історії і максимально відразливою людиною. Доволі дивно, що на нього покладена роль усіх філософствувань, а також селфінсертів автора(рекомендація фільмів). Усі ідеї, які автор хотів передати через Дмитра, в процесі прочитання стали затуманеними негативним ставленням до нього, і відторгались без бажання глибше у них задуматись.
Герої історії не повинні мати суспільно прийнятні погляди. Вони не повинні нічого пропагувати. Вони тільки повинні бути справжніми відносно себе.
Автори історій теж не зобов'язані бути хорошими й пропагандувати якусь уніфіковану гуманістичну ідеологію.
>Тут могла б допомогти "добра" половина Дмитра, яка з'являється у двох кінцівках. Однак його погляди, також доволі сумнівні.
Так, тому що — па рам пам пам — це не окремий персонаж, а відділена підособистість того ж Дмитра, яка не може (і не має) мислити як окрема людина з радикально іншими поглядами.
Всього доброго.