It was an experience full of aesthetic pleasure, thank You
ENK-0
Creator of
Recent community posts
Досить дивне враження маю, бо Чорт чи не чорт з минулого джему мені прям дуже сподобався, а тут...
Дуже незручно, що текст зʼявляється досить повільно і це неможливо прискорити. Розумію, що це було зроблено, щоб передати почуття стріму, де ти теж не можеш просто прискорити, перемотати і ін., і це змусило мене залишати гру на фоні і слухати хв 15, як стрімер-клоун виливає на мене свої хуйопереживання. Імерсію якусь це додало, звісно, але не скажу, що це був смішний чи значимий досвід. Навіщо там ці клікабельні цифри? Вибори, наче, нічого не змінюють (а перевірити це важко, тому що гру не хочеться перегравати). Складно сказати щось по тексту, бо на фоні його вловлюєш процентів 20, але титри дійсно віддають разючою ШІшністю, що ще погіршує весь попередній досвід.
Мені подобається щирість цього, і що автор сам озвучив те, що написав (хай з ненатуральними паузами після речень, навіщось. це зовсім не звучало як жива швидка емоційна стрімерська говірка), але теж залишилося певне враження ШІ-терапії, де всі травми начебто "пропрацьовані", але насправді досі гризуть, не вилазячи з голови. Поверхневість
І зовсім він не злий.
Є в цій роботі щось, від чого на неї хочеться затримувати погляд, навіть при тому, що в цей погляд постійно кидаються орфографічні помилки, незрозумілі думки, проблеми з розширенням...
Не можу не думати про те, що всі думки, які хоче подати автор, виграли б від більшого формату і більш цілісного розгорнутого "приземленого" наративу. Бо деякі думки про "бажання ідеальності" можна інтуїтивно вловити, а деякі прям незрозумілі. Сподіваюся, автор подарує нам повноцінну історію про фембоя на великий джем з детальним розкриттям теми і, як я гадаю, більшою особистою болючістю (бо йому, очевидно, близька вона?).
І, сподіваюся, він буде робити повноцінні підводки до думок, які зараз часто здаються чи то погано сформульованими, чи то занадто особистими і обскурними, недорозкритими.
Але в цілому є вайбік. Є. І відчуття музики у автора гарне. І відчувається, що є багато нерозкритого потенціалу (а це головне для кожного автора, чи не так?).
Коротка, в плані сюжету і тексту чисто вибудована казочка. Трохи відчувається тісність для історії в рамках словесного обмеження: необхідність занурюючих описів задоволена, але інтеракцій між героями мало, вони зведені до "притчевої" схематичності, яка працює через задум, який можна трактувати різним чином (історія про зло від допомоги іншим?))) ), але при цьому не особливо відчувається в плані "фінальної моральної підкресленості яка б доповнювала панчлайн твіст".
Вайбами трохи нагадало щось з району новел Lucle. Та і в цілому оцей специфічний жанр японських новел, де все відбувається в камерному фентезі з невизначеним розвитком/часом/соціумом.
Арт, дирекшн і звук дуже гарні. Дівчинка мила (навіть важко звинуватити її в чомусь).
В цілому солідна хороша робота.
Досить сумбурне враження від гри
Локація не схожа на приміщення суду, на стінах написано "путін хуйло", але жертву звати Одрі, вибір є тільки один в кінці, який мало на що впливає, як це все відноситься до теми джему? У веб-версії не працює повноекранний режим, для перегравання гри потрібно перезавантажувати саму сторінку, у ній немає вираженого кінця. Букви набираються дивним чином (словами)
Піксель-арт, анімація снігу й музика сподобалися
10 кофе з молоком/тарілки оладиків. Феноменальне юзання епічно-драматичної хоральної музики в фіналі. Неперевершена греко-йогуртна стоїчна трагедія що розгортається на фоні геніально обманюючого правила джему множинного касту героїв в двох паралельних сюжетних лініях які сходяться — в залежності від виборів — або у вибуховому апокаліпсису "Шаманки" Жулавського з happily ever after, або у happily ever after — але банально-вимушеного, повсякденного, приймаючого примат матеріального над чуттєвим і людським. Але хто знає, що краще? Вибір між високою романтикою на межі апокаліпсису і ситим шлунком — не такий вже і очевидний, як може здаватися. Як і полагається майстрам, герої прописані короткими мазками, але крізь ці мазки видно всю есенцію цих героїв. Посмішка стабільно трималася на вустах.
Точно один з фаворитів цього джему.
Так, ми все таки здогадувалися що мова про частину з шматочками, в описах якої можна впізнати те саме Село яке можна побачити у розпечених білих вуличках, вербах, високому небі, почути в вечірніх комарах та коровах, в свіжості що котиться у сутінках з лугів і несе аромат коров'яків та інших трав, відчути у спекотному вітрі багатьох українських сіл. Просто, враховуючи контент одного з кінців(і те що вихід на нього можна пропустити), виникла певна загадкова двозначність в трактуванні вашого коментаря, яку треба було розвіяти)



