Це був звичайний день. Я прийшов з посту, і сів шукати, у щоб пограти, щоб знову з'явились сподівання на хороше.
Сів значить, дивлюсь, а тут х##ло розмите! А назва то яка: "Маріо 3Д". Я одразу зрозумів, що мені треба автора або на
блокпосту перестріти,  або пригостити нашим фірменим смузі. Але я вирішив дати шанс, як колись дав Порошенку, а він,
чортяка, ще тою мразотою виявився. Але тут інакший випадок.

Перше, що мене вразило, це графіка. Боже, вона краще, ніж реальне життя! Я був готовий виколоти очі, щоб не втрачати образ того
червоного, загорілого сантехніка у еротичному комбінезоні.

Але це не все.

Геймплей на вищому рівні, сподобається любителям Dark Souls, та Battletoads. Але все одно краще, ніж, с#ка по цій 30 градусній жарі ходити по мосту, і пинати путінів.

Але те, що варто окремого пункту, це фінал. Хоча, тут, власне, і описувати нема чого. Кожен зробить висновки сам. Скажу чесно, я плакав. 

Отже, гра заслуговує на 30 патронів в магазин із 30.