Чи я можу сприймати це серйозно? Ващє нє.
Перша частина гри видно, що писалася на рофлі, чорнушному піздєць, але рофлі. І це було смішно, хоч і нереально тупо. От до моменту парку атракціонів це було цікаво читати чисто з причини «що ще викине автор». Гумор специфічний, але хіханьки ми отримали добрі під час проходження.
Друга половина… Душно. Типу видно, що там щось старалися вкласти сенс, якісь філософські думки, однак в авторів не вийшло викликати від персонажів якесь чесне враження далі «їбать вони кончені й смішні». Здебільшого Діма мені здавався без перебільшень стендапом на фоні, а потім викликало бажання хіба скіпнути до чогось відносно смішного. Потенціал міг би бути, але щось пішло не так і в один момент уже відпав інтерес читати. Замість описів сексу вкластися в якийсь лордроп зайвим би не стало.
Особисто мені здається, що в гри не вийшло працювати на два жанри. Треба було лишатися чи на рофлі, чи йти з початку у філософію. Мені не вистачило нічого про того Діму, його самогубство не викликало жодних емоцій, воно просто було. Стосунки Вероніки й Андрія не викликали емоцій, вони були, незрозуміло чому вони разом, відколи, за яких причин, тільки гламурні описи мурмурмур. І був секс. Коменти Діми щодо Андрія мали потенціал вийти в щось цікаве, але чомусь ця гілка обірвалася. Загалом просто для серйозного сюжету не вистачало мінімального контексту. Так, обʼєм малий, але замість величезних монологів про битіє, якісь змістовніші ті принесли б більше бажання щось почувати до персонажів. Якусь огиду, співчуття тощо. Бо на смерть Вероніки було однаково. Що є, що нема, і так ніц відомо не було хто вона й що вона. Незрозуміло що в стосунках було між Дімою й Веронікою. Коротше в плані прописування психології героїв і серйозних мотивів слабко, але перша частина цілком нічого таки. 5/10