itch.io

Є палким фанатом попередньої роботи цієї команди, "Кайзеру Сингулярності", тому коли дізнався, що вийшов новий проєкт, вирішив подивитися. Не планував довго грати, а у результаті витратив три дні, з перервами читав, і отримав велике задоволення.

За сюжетом "Кризаліс" частково нагадує серіал "1899" (акцент на "частково"), і він продовжує філософські теми "Кайзеру". Але на цьому збіги, напевно закінчуються. Якщо минулий проєкт був кінетичним і "кадри сцени змінені місцями", то тут гравець сам збирає пазлик. Точніше Кодекс - енциклопедію всесвіту, який, як для проєкту, створеного за кілька тижнів в умовах поганого електрохарчування, особисто мене вразив науко-фантастичною глибиною. Минула історія спонукала мене хотіти прочитати "Нейромант", ця історія - "Затьмарення" Філіпа Діка (і ні, це не спроба сказати, що там є обовязково посилання на ці тексти).

Я не певен, чи буду проходити ще раз, чи буду писати есе. Попередній проєкт був для мене більш авангардним, більш вітчізняним по естетиці, більш приємним моєму пострадянському оку. Я не люблю маджонг, бігати по локаціям у певний момент стало доволі нудно. Інтермаріум - весела націоналістична крінжа, яка наче органічно вписується, але можна було вигадати і щось краще.

Проте не можу сказати, що ця гра "менш глибока", ніж попередня, хай тут є Кодекс, де наче все пояснюється. Тут є інтертекстуальні пазли, які можна збирати. Тут є недомовленності, про які цікаво думати.  "Кайзер" зі своїми візуальними маніпуляціями був схожий на авангардний фільм, тут нас заманюють через пастку "старого-доброго" візуального роману.

Дякую за вашу творчість.

Ця візуальна новелла змотивула мене написати есе-інтепретацію сюжету на 5-10 хвилин, думаю, цим усе сказано. )) Історія філософська, з першого разу її можна і не зрозуміти, але виконана дуже гарною мовою і читається під шикарний саундрек. Я під цю музику вже декілька днів ходжу по вулиці.

Для фанатів усякого науково-фантастичного, пострадянсько урбаністичного, сюрреалістичного візуальна новела зайде. Воно справедливо зайняло перше місце за результатами Всеукраїнського джему візуальних новел. Іншим зайде гарний  і унікальний для візуальних новел візуальний стиль: динамічне вікно діалогів, спец-ефекти і гарні, атмосферні фотографії.

100 Принців із 100, дуже рекомендую.

Я вже думав, що не знайду не банальну детективну історію протягом джему.))

Мені за атмосферою ця історія чомусь нагадала "Disco Ellysium", хоча вона взагалі про інше. Гарний нуар, зі харизматичним головним персонажем (багато разів від його реплік ловив "жизу"). Найбільше позитивне враження справило те, що розслідування реально цікаве і гілки діалогів достатньо логічно побудовані. Залишається бажання перепроходити гру наступного разу, проходити її у різні способи. А від фіналу мозок взагалі вибухає. Круто, що історія яка починається так стандартно, у решті не боїться перейти кордон реального. 

Механіка зі фотоапаратом дуже сподобалося, вона теж підвищує значно реіграбельність твору. Команда і сценарист в особливості молодці, що знайшли спосіб не лише обіграти фотографування, а й зробили з цього пристрою ледь не основний сюжетний предмет.

Ще окремий плюс за музику, від фанату "Sadsvit", приємно чути рідного, улюбленого виконавця у візуальній новелі. 

Єдине "але": сильно не вистачало збережень, і можливості читати попередні репліки під час проходження.

Я отримав величезне естетичне задоволення від нашої новели, гарна гармонічна робота, незважаючи на сумну історію. Дякую вам за цей досвід. Бажаю успіху, наснаги і робіть новели далі! 

Головна фішка гри, особисто для мене - це КПК (радіоприймач чи як це пристрій ще назвати), через який гравець зберігається, читає історію, дивиться різні фінали, тощо. Це дуже класне дизайнерське рішення, яке ще робить звичайні "ігрові умовності" частинами основного наративу. Взагалі, з усіх новел, які я проходив під час джему, меню гри мені здалося найбільш frendly для гравця. Поклацати і обрати улюблений трек - це щастя.

Чорні новелісти обрали не лише гарну музику для своєї історії, але і гарний візуальний стиль. Мені особливо сподобався дизайн фонів. Проте видно, що працювали декілька художників, бо новела не витримана в одному стилі. На мою думку, було би краще зробити навпаки, але враховуючи наратив, такий "різностильовий стиль" підходить.

Історія сподобалося, вона не звична, має філософський підтекст, особливо зі наслідками виборів гравця. Це химерний, в чомусь сюрреалістичний сон, і я радий, що автор не вантажить її великим кількістю посилань і додаткових шарів, бо інакше було би страшно)) 

Дякую вам за гарну роботу! 

Мені сподобалося, яку тему обрав автор для розкриття ескапізму, хоча історія важка (особливо фінал, він вражає). Це сумна візуальна новелла, не скільки про війну, а про релігійний фанатизм, ще і головні персонажі - діти, які це дуже гостро переживають. Такі історії мають багато екранізацій, але на джемі вона - єдина. Страшно, що таке цілком реально може відбутися у реальному житті. 

Окремо хочу похвалити гарну роботу зі звуком, він справляє враження саме так, як і треба, підкреслює динаміку тексту, зміну настрою персонажа. Він мені запам'ятався навіть більше, ніж візуальний стиль. 

Моя думка, якщо в таких історіях додавати певний контраст, якісь позитивні речі у житті персонажів, то вони ще більше будуть підкреслювати трагічність. Можливо такі речі і є, але в мене вони потунули у загальній сірості. Похмурість історії - це і її сильна сторона, і слабка, у світі, де такі історії вже стали частиною індустрії розваг.

Дякую вам за роботу, бажаю творчого розвитку! 

Почну з того, що в мене є особлива пристрасть до піксель-арту і до кіберпанку та наукової фантастики, а також є фанатом "VA-11-HA-LLA". Тому гра потрапила в мою нішу. Візуальний стиль гри мені дуже сподобався, як і музика.

Також автори молодці у тому плані, що дозволили собі експеримент і додали можливість гравцеві трохи відчути себе барменом.  Це дуже перспективний інструмент для передачі наративу і фіксації читача (накидав би варіанти, але "Вальгалла" і так є прекрасним прикладом).

Історія, в якій відчувається мотив "Матриці" та "Zero Escape" інтригує на початку. Тема екскапізму вважаю, що повністю розкрита.  Мені особисто не вистачило експозиції: я не встиг "закохатися" у другорядних персонажів, не встиг розібратися з тим, що відбувається, а потім події пішли дуже швидко. У фіналі було відчуття "десь я це вже читав". :(

Ну, і шкода звичайно, що є баги, вони псують враження від історії. Це, напевно, найбільший "мінус" новели.

Попри все сказане, в мене враження залишилося позитивне. Я впевнений, що якщо автори і далі будуть експериментувати та їх не буде обмежувати час джему, їх майбутні ігри будуть ще більш крутими. Сміливість це добре, за сміливими інді-розробниками майбутнє. Можу лише в цьому плані позаздрити, оскільки сам є лише простим читачем і можу лише мріяти, що зможу так.

Дякую вам за вашу гру! 

Цілісна, коротка історія про війну, ворогів і страждання українських дітей, зроблена двома людьми. Мені сподобалася ваша метафорична мова, яка пронизує усю новелу на рівні візуалу та тексту. Ви добре підібрали музику під атмосферу того, що відбувається на екрані. Технічних проблем не помітив, помилок у тексті теж. 

Образи, які ви обрали, доволі очевидні та однозначні для їх розшифрування, що нормально для жанру казка. Моя думка, що у майбутніх проектах їх можна зробити більш складними. Хочеться бачити у майбутньому вашу історію перекладеною на англійську, я вважаю, англомовна аудиторія має таке читати. Хто зна, допоможете Притулі зібрати черговий "Байрактар". :)

Дякую вам за вибір доволі болісної теми, бажаю вам розвивати вашу метафоричну мову щоб досягати більш сильного естетичного ефекту. 

"Плюсик" вам за те, що розкрили "політичний" аспект ескапізму. Сам знаю людину, яка була жертвою російської пропаганди у 2014 році, але врешті решт, вибралася у реальність. Шкода, що деякі люди позбавляються ілюзій лише тоді, коли настає горе.

Помітив. що головний герой не зміг з "телевізору" вибратися, не побувавши на Майдані самостійно, гарний мета-комментар.

Меню у вигляді телевізору - це прокольно. "Молодий" ватник збив з пантелику, але як мені пояснили, ви використали готові ассети. Музика приємна, хоч і не вистачає різноманітності. Загалом технічних проблем не було.

Гра сиренька, але якщо будете продовжувати проєкт і зробите його більш великим, ґрунтовним, якісним  - обов'язково перекладайте його на англійську мову, бо ігор про Майдан, насправді, дуже не вистачає. Та і серед іноземців достатньо жертв російської пропаганди. Буде гарний майбутній продукт для інформаційного фронту. 

Наснаги вам на майбутні проєкти.

Як "демка", зроблено добре. На мою думку, історія гарно потрапляє у тему ескапізму (і є потенціал до гарного розкриття "синдрому восьмиклассника"). Ідея з тим, щоб ключові вибори були між світом "чарівним" і світом "реальним" - крута, цікаво, як ви використаєте цей інструмент.

Візуальний стиль приємний, нагадує "Growing Up". Музика приємна. Особисто я не люблю історії про дітей-дівчат молодшої школи і проблеми, пов'язані з їх дорослішанням, але вважаю, що вони потрібні і їх недостатньо багато серед візуальних новел. 

Бажаю вам довести проєкт до логічного завершення і реалізувати усі ідеї, закладені у демці. 

Мені сподобалося те, як ви побудували структуру діалогів. Ідея "кролячої" нори не нова, але вона мене особисто затягнула - я після другого вильоту вирішив пройти і третій, і четвертий раз.

Візуальний стиль мені сподобався, ідея зі шкатулкою теж. 

Дуже не вистачає галереї з артами, стартового меню. Коли я зловив другий виліт, у мене було відчуття що я щось не так завантажив, чи є якась секретна кнопка. Потім з чату джему дізнався, що все ок, так і має бути. Дуже не вистачає якоїсь точки опори, яка б дозволила зрозуміти наскільки ти пройшов гру.  Наприклад, можна додати галерею артів, яка буде відкриватися поступово по мірі проходження сюжету і відкриття нових кінцівок. 

Як влучно виразився один свіврозмовник, з яким я обговорював новелу: "Перш ніж руйнувати четверту стіну, її треба побудувати". Чесно, я більше зрозумів ваш мета-коментар не через самостійну рефлексію, а обговорюючи ваш проєкт з іншими учасниками і читачами джему. І хоча так роблять і люди з більш відомим ім'ям ніж ви, і отримають за такі мистецькі експерименти чималі гроші, мушу попередити, що штука це доволі вузька і не усім заходить.

Не є геймдизайнером, звичайний читач і гравець, але вважаю, що вам треба дати можливість гравцям вас трохи зрозуміти, а потім дуріть його, як хочете. Якщо "поріг входження" буде нижче, той і "вау-еффект" буде вижче (головне не перегнути). 

Вам величезний плюс у карму за сміливість у виборі нестандартних інструментів для донесення своєї ідеї гравцеві. "NotGames" - це круто і є аудиторія, яка це оцінить. Бажаю вам наснаги у нових проектах і відточувати свої навички.

Єдине, що не сподобалося - це те, що ця історія завершилася. 

В мене новелка викликала ресентимент, оскільки я себе дуже сильно асоціював з головним героєм. Так само любив ходити у школу в темному светрі, зависав у текстовому роллплеї та ММО, бо були проблеми з комунікацією зі своїми однолітками. Так само дуже люблю РПГ, і в особливості ельфів, і в особливості рижі волосся. І Стуса дуже люблю. І погляд автора на "ескапізм" близький і мені. Коротше, новела - жиза.))

Напевне, головний "плюс" візуальної новели - це візуал, який виконаний в одному стилі і дуже гарно працює на атмосферу. Але і текст дуже гарний - мені особливо сподобалося, що світ Галатеї описується доволі детально, але при цьому не відчуваєш себе перенавантаженим. Ну, і звичайно, анотації, вірші Стуса дуже гарно підсилюють наратив.  

Взагалі, видно, що авторка провела серйозну роботу над створенням "комплексного" авторського світу. Не хочеться нічого додавати і радити - бо не хочеться порушувати хрипку гармонію. У менюшці "Історія" є баг, але ви думаю про нього й так у курсі. 

Вам бажаю більше наснаги, більше енергії на творчість, міцного сну. І робіть нові новели! 

Новела невелика, приблизно 15-20 хвилин, яка була зроблена у команді з 5 людей. 

Я дуже полюбляю фолк-історії, на основі міфологічних сюжетів, і мені ця історія дуже зайшла. З точку зору популяризації української міфології ви прекрасно впоралися - декілька разів сам гуглив створінь.  Автори молодці, змогли дуже ефективно використати сильні сторони своєї команди і дуже добре використали візуальні і аудіо інструменти у своєму проєкті. Небагатослівна і достатньо відома багатьом історія супроводжується прекрасними, гарно намальованими зображеннями і моторошною музикою. Я вважаю, саме такими мають бути історії про Лісовиків, Потертя та інших міфологічних створінь - моторошними, але по своєму дивовижними.

Мені сподобалося, що вирішальний вибір робиться через загадку "знайти дивну деталь на фоні", це не звично (у більшості новел фінальний вибір робиться через меню діалогу), це креативно. Маленькі " але":

- вважаю, було би круто, якщо неправильний клік (не по бороді, а по іншому елементу фону) викликав би ще одну погану кінцівку (головна героїня переплутала бороду, Лісовик розсердився і вона померла). Тоді би вирішення загадки працювало би на усі 100%.
- коли Чугайстер запрошує на танець, я думаю, якась більш танцювальна музика була би доречніше. 

Дуже якісна робота. Я дякую вам, я отримав від вашої роботи сильне естетичне задоволення. Бажаю вам успіху і творчого розвитку. 

Таймінг новелки - приблизно 15 хвилин.  Кінетична. Робили дві людини.

Я профан, але технічно, вважаю, робота виконана дуже непогано: дуже круто, що змогли передати динаміку. Аудіо супровід ідеально підходить для усієї історії, усі композиції там де, треба. Візуальний стиль, малюнки дуже сподобалися - видно, що автори старалися, коли робили і підозрюю, під рукою не було графічного планшету. 

Референс до відомого тайтлу (можна було би ще додати якийсь постер до кімнаті клубу, було в тему) для мене став однією з причин, через яку я звернув увагу на новелку. Тема ескапізму розкрита - головне завдання, можна сказати, виконано. Історія по-гарному трешова і кумедна, але не вистачило експозиції. Нас одразу кидають у вир подій, з персонажами, які нам ледь знайомі. Моя думка, невеликої вступної частини про те хто є хто, і що за світ до них навколо, би не завадило. 

Про узвар у "Пузатій хаті" - жиза. 

Дякую за вашу роботу!