Ох вау, ох вау, режисура на висоті! Я в захваті від подачі історії. Магічно, наскільки така проста річ, як положення тексту, може викликати стільки різних емоцій.
Музика на звуки теж шикарні, дуже пронизливі.
З самим сюжетом у мене були цікаві відносини, адже спочатку я повністю потонула у симпатії до страждань головного героя, а потім мене з цього різко випнули червоним текстом та змусили замислитися про те, що дійсно відбулося, хто злодій, хто жертва та чи є сенс взагалі дивитися на все як на біле та чорне.
Окремий плюсик за зацикленість історії, у мене до цього прийому велика любов. Шикарна робота!
Мені дуже сподобалася ідея та посил, але не вистачило трошечки більш тонкої подачі розв'язки, трошки було відчуття, наче нам влоба розповіли всю задумку.
Ох мене замеланхоліло... Після проходження потрібно було пару хвилинок просто посидіти в тиші. Скільки років пройшло з моєї останньої поїздки Укрзалізницею...
Текст дуже приємний і легко читається, а музика... Спочатку здалася просто черговою спокійною мелодією, а потім якось підхопила і віднесла мене далеченько у спогади... Дуже гарний трек.
Попали мені прямо в сердечко, дякую (арт та ui теж неймовірні, звичайно) ❤️
Чи треба мені щось казати? Шикарна річ, я повністю закохалася.
За Лану більше відповідальності відчуваю, ніж за власну кішку, я вам кажу. Дуже-дуже приємний проєкт, реіграбельність на висоті. Арт, музика, навіть процес вибору опції (цей ракетний лаунч, це шик) — все ідеально поєднується і працює разом.
Дуже-дуже сподобалося. Сюжет викладений зрозуміло та логічно, ну і робота з текстом — це прям краса, повністю передає відчуття паніки та напруги у кульмінації (кульмінаціях, ха-ха). Я великий любитель використання циклів у наративі, тому від мене додатковий лайк.
Ну і візуальне оформлення теж на висоті, дуже якісний та приємний (моторошний?) арт!
Взагалі, я цю новелу повністю всліпу проходила, ні опису не читала, нічого, тож на справжню кінцівку натрапила випадково, просто бо хотіла подивитися, як 335 зміниться на 336 (гарненька анімація)... А могла б проворонити все, оце так. А потім ще подивилася минулі роботи автора і бачу, оп, Череп лицаря Говерла, мій улюблений. Тепер точно буду досліджувати сторінку гри перед тим, як запускати 🥺
Я в захваті! Добре подана драма та шикарно наростає саспенс, але найбільше мені сподобалася робота з текстом (особливо запам'ятався момент наприкінці, "зло" прям ммМ, шикарний прийом). Відчувається великий хист до трилеру 👀
Така мила новела!!! Ніколи б не подумала, що сварка сміття у сміттєспалювальнику може бути такою веселою, але кожного разу впевнююся, що у світі все можливо. Супер)
Дуже дякую за коментар! Самій хотілося дати більше варіативності у кінцівках, але вирішила на цей раз не ускладнювати — як 1000 пішла, так і пішла. Може у майбутньому зроблю розширену версію з розкриттям історії за цією сценою 🫣
"Дірки" у персонажах є відображенням того, що хоча Рін і взаємодіє з ними на пряму, вона все ще багато чого про них не знає. Свого роду пропуски у знаннях. Якщо подивитися на секцію з анкетами, то там ці "дірки" відсутні, адже персонажі показані не через призму сприйняття Рін, а об'єктивно. А геометричні форми були обрані згідно з характерами персонажів!
Ну що ж. Це були найлегші 5/5 по всім категоріям, які я коли-небудь ставила. Визнаю, може я упереджена, адже ця новела натискає на усі правильні кнопочки в моєму мозку, і я за це не вибачаюся.
Далі СПОЙЛЕРНИЙ огляд, дуже хаотичний, ой.
1) Візуальна естетика
Фони наче прості, але їхня спеціальна необережність та хаотичність, дуже добре працюють на атмосферу того, що "щось тут не так". На мою думку, якби вони були гарненько залайнені та пофарбовані логічними кольорами, то новела втратила б багато шарму та унікальності. І про всі інші додаткові UI елементи можу сказати теж саме!
Я не знаю, що такого в заставці з назвою гри, але кожний раз, коли вона відбувалася, мій мозок просто починав радісно стрибати у черепі типу "ЮХУ, ЗАСТАВКА!!!". Це якась секретна тактика хайпування, чесне слово... Правда іноді було відчуття ніби вони були ледь не одна за одною (особливо після операції по насадженні крил), але то таке, легко фікситься декількома додатковими репліками від персонажів, якщо є бажання.
Також сподобалося, як комбінується звичайне текстове вікно та nvl текстове вікно, в деяких моментах гри це прям ДУЖЕ добре використовується (відволікти мене на текст поки дитинці в вухо бяка лізе прям поміж літер, які я читаю — то сильно, то гарно, то ми любимо).
Окремо велика пошана від мене за хоррорні сг, які не покладаються на кров, м'ясо та спрашні фейси, щоб вселите в тебе відчуття жаху. Як би я не любила кінцівку де все пішло по одному місцю на сходах, кінцівка з ножем, де сг з дитям на стовпі — це те, що справді проймає до глибини душі дискомфортом. Haunting. Great.
2) Сюжет
Я зазвичай не великий фанат дітей, вирощених у культі чи організації (точніше, мені на такі історії завжди цікаво подивитися, але далеко не завжди залишуся додивитися), та тут мені дуже сподобалося, бо ніякої зайвої бла-бла, все коротко й по справі. Ми розуміємо і що, і навіщо, і чому (ну, точніше, не розуміємо, але розуміємо достатньо, щоб було зрозуміло пхпх). Мені сподобалося, що не зважаючи на всю надприродність, Концепт відчувається як щось, що люди реально могли б відкопати в якійсь печері умовної антарктики, посадити на велике дерево і сказати "ну, тепер ти наш Бог".
І подорожі в часі! Я таке обожнюю!!! В якомусь сенсі шкода Дитя, бо може краще для нього було б на першій спробі і завершити все це, але що поробиш, нам треба кіно. Єдине, чого мені не вистачало, це чіткого коментарю що три додаткові кінцівки — це все. Три кінцівки це достатньо багато навіть для не-джемної гри, але просто було б добре знати, в який момент відчувати завершення.
Можливо, додати в кінці сцену з цією сутністю, яка б сказала нам "ха-ха, а це що, не було згадано? Так у тебе тільки три шанси, лол, от на чому ти зараз закінчив, глядач, то і твоя кінцівка" або щось так, бо я хвилин п'ять тикалась, думала "а може є ще щось, я не хочу завершувати 😭👉👈", і тіки потім зрозуміла, що все пройшла. Просто не вистачило якоїсь фінальності, не для історії дітей, а особисто для мого сприйняття як читача.
3) Персонажі
Мої улюбленечки. Маленькі котики, допомогти, захистити, прихистити. Мені сподобалося, що вони очевидно всі троє дуже цінують одне одного, але все одно мають власні мотиви та переживання.
Прометей лапуля, краш на гг такий милий, я не можу... Це такий персонаж про якого сюжетно нема чого сказати, але я рада, що воно є <3
Крилата — це ідеальний персонаж для драми. Дай людині якусь сильно віру чи ідеал, змусь її друзів піти проти цього і дивись, як світ горить. Моє улюблене.
Щодо моменту з пістолетом, я не бачу проблеми в тому, що він у неї раптом є, як деякі люди кажуть. Може я виправдовую, але якщо так подумати, то те, що в неї справжні крила раніше за інших, це вже набагато більш sus. Вона явно має якесь особливе положення, не здивуюся, якщо їй спеціально дали пістолет дорослі, щоб вона могла демедж контролити. Дуже смішно правда, що дитина зі справжніми крилами насмерть впала з висоти😭 наче ж пір'ячко ще не повинно було відпасти, ти нормально парила над землею у пролозі гри, дівчинко, що сталося?? Коротше так, мій улюблений персонаж.
Я обожнюю, коли мотивація головних героїв — це порятунок друзів + готовність піти на усе, навіть самопожертву, і тут це є!! І ще окремий плюс за кінцівку, де воно навпаки розчарувалося у силі дружби лол, таку арку я теж люблю.
Єдине, що мабуть через це є більш і менш оптимальні порядки проходження. Напевно краще, це спочатку подивитися кінцівку зі зливанням з концептом, потім з вбивством концепту і потім з втечею, бо (як в моєму випадку) стрибати від "friendship ended with Krylata, psychiatric hospital is my new best friend" до знов чистого бажання всіх врятувати, це було трошечки тонально неприємно. Але це таке.
4) Музика
Знаю, що не все встиглося, але орган під час операції з крилами — це така бомба, що всім бомбам бомба. Я з того типу людей, що іноді забувають, що музика взагалі існує (не культурна), але коли щось настільки сильне, то воно навіть мене проймає! Впевнена, що фінальну версію гри можна буде просто слухати, замість того, щоб читати Х)
5) Підсумок
У мене болять пальчики, а новели шикарна👍 Дуже бажаю автору удачі у доробці цього проєкту та з усіма майбутніми!!!
Варіативність, арт, історія, арт, персонажі, арт музика, анімації, арт..! Це був такий приємний експірієнс з усіх боків!
Це повноцінна історія, яка цікава від початку і до кінця. Персонажі приємні, легко знайти собі улюбленців))
Коли зрозуміла, що розповідь йде нелінійно, я спочатку одягнула свою скептичну шапку і готувалася бути незадоволеною, але, чесно, під кінець я змінила її на щасливу шапку, бо нелінійність не тільки не руйнує логіку історії (чого я спочатку боялася), але й дуже їй пасує!
Моя улюблена сцена - це безперечно одностороння розмова з Лордом Вогню надворі. Така гарна тт.
Я в захваті від того, як багато якісного арту у грі, навіть анімації на кожну з кінцівок (вау вау вау) та ШИКАРНІ карточки для них. Чесно, новелу можна проходити чисто заради цих карточок, такі вони гарні.
Єдиний мінус, це те, що історія залишила питання: так а що з Мар'яном?
(Маленький спойлер)
Він така велика частина сюжету, але, навіть якщо він тікає з Клі і, в теорії, живе з ним, ми не дізнаємося нічого про його долю :( Наче він просто уявний друг або що... Це було доволі сумно.
Задум - просто шикарний, один з моїх улюблених за всі джеми разом взяті.
Ідея того, щоб бути янголом-охоронцем такого покидька, це звичайно... Жесть як некомфортно, і це прекрасно. Дуже сподобалася варіативність та візуал, дизайни персонажів дуже влучні, особливо дівчини, її прям хочеться захистити від усього поганого.
Дуже бажаю авторам випустити новелу у світ, бо цей експірієнс того вартий🙏🙏🙏
Якби був приз за кращу обкладинку, ви б їх точно отримали Х) Картинка на кожний ендінг це шик. Сподіваюся гг купить собі стіни, бо без них мабуть важко живеться...
(P.s. кращий ендінг - це де є Нагетс у костюмі, і ніхто мене не переконає, світ заслуговує Нагетса у костюмі)
