Навіть важко підібрати якісь певні компліменти для цього витвору. Пройшовши гру, розумію що все було зроблено не просто правильно, а саме так як треба, щоб гравець міг поринути у всесвіт, відчути дотичність та співчуття. Іронічно, що саме для теми про втрату слуху настільки важливо правильний звуковий супровід і мене тішить, як ви з цим впорались. Візуальні прийому теж незвичні та винахідливі.
До речі, коли персонаж писав сценарій, то він описував своє життя і те, що було з ним далі. Мені здалось, що це автор трохи зламав четверту стіну, тобто ми стежили за працею саме сценариста гри, чи я помиляюся?