Коротше, через буденні клопоти, які згодом вилілись у хаотичні рухи що до новели - в мене залишається півтори доби на завершення близько 70% усього проекту. Дуже сумно, адже моя новелка може і не встигнути прийняти участь у джемі, але це наслідких тих виборів, які було зроблено свідо чи несвідомо. Певні висновки, які я можу вже зробити, можливо когось врятують від власного хаосу у житті та власному ремеслі.
Отже висновки:
- Бути соло розрабом важко і, насправді, неприємно.
Звісно, дуже окриляє можливість "попрацювати над кожним аспектом" гри. Чи то сюжет, чи діалоги, чи код, чи арт, чи музика, чи ЮІ ... і ще можна продовжувати доволі довго. Людина що робить усе - це людина що нічого не вміє. Я, звісно, перебільшую, але так більше доходить. І ще одна проблема, яка не одразу виповзла назовні - це коли ти щось створюєш комплексне в одиночку - ти варишся у власному соку. В тебе нема простору для критики себе, для припливу свіжих ідей. Ти може розумієш, що припустився десь помилки, але нікому вказати де твоя лажа. В команді таке відбувається куди рідше. Варто було зібратись в команду, навіть, якщо в тебе є ідея, а ви робите чиюсь іншу - зробіть іще один проект, але поміняйтесь ролями - так ви зможете оцінити таланти один одного. - Менеджемнт - має вагу, але не найбільшу.
Одне з першого, що було зроблено після початку участі у джемі - це створення плану розробки. Здавалося - так я чітко обмежую свій час і не витрачатиму забагато часу на той чи інший аспект новели. У результаті, я втратив більше часу на розробку плану, аніж на написання сценарію гри. До того ж, у плані не були вразовані повсякденні несподіванки, яки доволі просто з'їдали кілька годин, які були виділені на джем. Це створило іншу проблему, про яку далі - Не відкладай на завтра те, що ти не почав робити сьогодні.
Окей, я лінивий. Дійсно. Можна навіть сказати, що я безвідповідальний, і істина в цих словах, певно, теж буде. Але та прокрастинація, яку я винайшов цього тижня - це бінго прокрастинації. Ніколи, бляха, ніколи не можна відкладати початок чогось. Краще відкласти завершення на наступний ранок, але почати треба тоді, коли ти запланував. Страх чистого аркуша відноситься не тільки до живопису. Страх почати щось комплексне та грандіозне народжується із невпевненості у власних силах у тій самій мірі, як і з страху почати не з того. Але варто хоча б почати. - Не бійся.
"Створити власну Візуальну новелу" - звучить гордо та грандіозно. Коли я почав цю тему як щоденник розробки, я мав впевненість, що писатиму кожного дня, про якісь зрушення. Проте зараз можна побачити, що дай боже раз на тиждень писав. В тому числі через те, що озна'омився із подібними темами своїхконкурентівпартнерів по джему. Вони виглядали живо, казково, професійно весело. Так здалося, що я сам ніколи не зможу тягатися з такими класними чуваками та чувіхами. Але, камон. Я ж тут задля розваги, чи навічання. Мені дійстно варто було сплюнути сумні думки на землю, зробити ковток свіжого повітря і просто фігачити крок за кроком.
Нажаль, (справді, нажаль), є сумніви що до того, чи встигну я викласти свою новелу в джем. Ті кілька людей, що відписували тут із коментарями - ви чудові. Вибачте мене, за невиправданні сподівання. Можливо я приймаю це близько до серця, але я дійсно відчуваю себе Брутом, що всажує ніж у спину Цезаря, в якого були певні надії. Я спробую у експресс режимі все ж таки по максимуму наздогнати потяг, що вже давно рушив з колії. Іще раз даякую тим, хто вірив у мене більше ніж я сам)
Хто зна, чи напишу я ще один пост із запрошення ознайомитись із моєю авторською новеллою. Буде видно у неділю.