Шикарний арт, неймовірне оформлення. Той момент, коли ще на перших репліках по оточенню і Доктору зрозуміло, що історія про кришталеву чуму — і о так, я хочу її почути. Ще й дитина? Троп буркотуна і малечі? Дайте!
Прикипіла душею до Доктора, особливо на моменті, де він не розумів, як зарадити дитині, у якої вже немає кристалів усередині, але їй усе ще болить. Ця неочікувано тепла людяність посеред чумного мороку дорогого варта.
Сподобалось, як обережно вплетена світобудова у діалоги (де, звісно, говорить лише одна сторона, але ж персонажі спілкуються, розуміються, отже діалог!) і наскільки насичено-медична мова автора. Це дійсно історія про Доктора, про людину? істоту? Про те, що відчуває себе та інших на рівні кісток та м'язів.
Дякую за гру, неймовірна краса)