Мені взагалі релігія забороняє про потворних мужланів читати, але моїй сестрі сподобалося. Тому передаю її відгук:
"Це було прямо в серденько. Не так тематика як сама атмосфера та світ. Ще з дитинства у мене сфомувалася любов до наукової фантастики (Можливо це пов'язано з тим, що домашню бібліотеку я почала читати саме з 12ти томника Станіслава Лема).
Тим не менш, далеко не все мені заходить, а тут прочитала на одному диханні. Подібне відчуття застиглості у часі та одночасної невпинної ерозії я не ловила з часів проходження Harbinger.
А це було давно...
Написано дійсно гарно, попри те, що майже нічого не відбувається не хотілося пропускати текст і мальовка дуже підходить до загального настрою.
Єдине моє нарікання - назва. Ми всі дійсні числа (R) можемо транслювати у проміжок (0;1) за допомогою сігмоїда, довго ламала голову, як там може бути порожньо, якщо весь світ туди влазить. Одним словом, мені не вистачає репрезентації мат аналізу з його "для будь якого епсілон існує дельта, достатньо мале щоб...", ато все дискретка та дискретка... "