Краса. Просто краса. І візуально, і сенсово. Люблю проєкти, які грають з механіками гри як такої, пам'ятають вибори, не тримають тебе за руку, а вимагають власного бажання продовжити та знову нажати "почати" - бо ти хочеш більше цього світу та історії.
Знімаю шляпу.
- Дизайни персонажів просто чудові, особливо Мара та її завитки мокрого волосся (?), що прилипли до тіла. Відчувається незнайома культура, тепло фонів - і який же неймовірний горизонт.
- Відразу звернула увагу на цікаву ідею оповідача, хоча мушу визнати, що вона іноді трохи заплутана (по відчуттям, перемикається між тим, чи ми гг, чи ми її "друг", чи ми взагалі третє обличчя).
- Написано гарно. Затягує майже моментально, не збиваєшся, коли читаєш, а йдеш по тексту хвилею. Місто уявляється відразу, навіть якщо проговорити вголос, не дивлячись на зображення. Маленькі моменти між персонажами достатньо дають відчути глибину втрати себе; особливо вчепилася в мене фраза "щоб море не подумало, що ми просимо повернути". (Ну і як я можу не лайкнути сапфічну напругу між персонажками).
- Це вже не перша прочитана мною новела про ритуал, що зупиняє місто від трагедії, але ця поки що - з найцікавішим лором та найкращим виконанням. Хоч я не все зрозуміла - чесно так і не дійшло, як саме вони мають віддати щось окрім спогадів, чи це повністю жертвоприношення виходить? - але світ мене захопив моментально. Не скажу, що мені навіть хочеться все розуміти, бо це такий випадок, коли короткою історія захоплює більше, краще та чіткіше передає свої теми, та гарно використовує містичність свого оточення.
- Музтка не ваша, але мушу сказати, що підібрана класно, бо вписувалася і додавала до атмосфери на всі 100.
Чого трохи не вистачало, то це таки варіативності - і навіть не можливості за гг віддавати спогади, ні, просто... я чесно, отримавши останній фінал, ще хвилин десять тикала гру, роздивляючись, чи зміняться якось інтеракції, якщо робити вибори в іншому порядку, і якось навіть ірраціонально засмутилася, що ні хд Я б порадила, якщо ви матимете бажання, додати в першому проходженні можливість провести час з обома варіантами, тому що інакше перший вибір віддати щось морю відчувається трохи пустим, коли ти не маєш розуміння, кого віддаєш.
Загалом, ви мене дуже вразили, я навіть видала вголос зойк, коли зрозуміла тему з повторним проходженням) Дякую за досвід!