Я у своєму пізнанні настільки сповнився, що я ніби вже
сто трильйонів мільярдів років проживаю на трильйонах і
трильйонах таких самих планет, як ця Земля. Мені цей світ абсолютно
зрозумілий, і я тут шукаю тільки одного — спокою, умиротворення
і оцієї гармонії, від злиття з безкінечно вічним, від споглядання
великого фрактального подобія і від цього чудового всеєдинства
сутності, безкінечно вічної. Куди не подивись: хоч углиб — безкінечно
мале, хоч угору — безкінечно велике, розумієш?