Дуже дякую за відгук і вашу критику. Однак, будь ласка, ознайомтеся з твором трохи детальніше, щоб зрозуміти, чому він написаний саме так і ніяк інакше. Так, місцями текст кострубатий і доволі відкритий до інтерпретації — це правда. Давайте я поясню задумку твору, адже ви не пройшли його до кінця, і можливо тоді все стане на свої місця.
По-перше, я не бачу, де ви знайшли мізогінію у творі, де головними героїнями є дві дівчини, а гравець (стать якого залежить від статі людини що грає в цю гру) виступає головним антагоністом історії. Обидві персонажки — це інструменти сюжету, які ніколи не задумувалися як такі, що здаються справжніми чи «живими». Це лише образи, що показують дві крайності свободи, проте жодна з них не є по-справжньому вільною.
Я розумію, що мені не вдалося повністю донести задум, адже спочатку історія планувалася значно ширшою, але через часові рамки залишився лише «скелет» з основною ідеєю. Думаю, ви все ж помітили, що гра в якомусь сенсі є пародією на «класичні» дейт-симулятори та візуальні новели. Зверніть увагу на інтерфейс, покажчик дня, який не змінюється — усе це зроблено навмисно. Звідси випливає і поведінка першої персонажки, яка діє відповідно до «канонів» жанру. Те, що ви вважаєте мізогінним, насправді є пародією й не більше. Не всі тексти мають бути серйозними чи кричати про свою глибину, а персонажів я прописую так, як цього хочу я.
Щодо вашого коментаря стосовно другої персонажки, вважаю, що це радше питання смаку.
Повторюю ще раз, що вдячний за критику, проте я буду відстоювати навіть цей твір, який і сам не вважаю найкращим, але радий, що він побачив світ навіть у такому вигляді. У грі справді є чимало проблем, проте не думаю, що «мізогінно прописані персонажки» — одна з них. Дуже дякую і не сприймайте близько до серця!