Перед тим, як писати відгук, ще раз перечитали опис. Гра три кінцівки? Як? Я здогадуюся, але все одно цікаво, адже прямих виборів не було.
Тепер почну з початку. Головне меню шикарне. Спочатку в мене було питання: "А де налаштування?", але дуже швидко все розумієш і... вау. UI взагалі поки що один з найкращих, що я бачили серед пройденних проєктів на джемі, дуже цікаво зроблено.
Озвучка зроблена добре, занурює в атмосферу.
Музика спочатку в мене викликала питання, адже тут начебто пост-апокаліпсис, а вона досить позитивна, але ще один приклад того, що не варто судити. Далі звук ідеально задав настрій. Дуже сподобався загальний вайб від музики.
Візуальна частина в саме серце. Всі, хто над цим працював, постаралися дуже добре. Фони це просто окрема любов, особливо в місті. Я як зозуміли, що всі ці рамки це лише частина інтерфейсу, почали на H роздивлятися кожен фон. Дуже передає цю постапокаліптичну атмосферу, дуже пусто, кольори ненасичені, не наповнені життям, що тут є абсолютно ідеальним. Ще окреме місце в моєму серці займає електробот, враховуючи його візуальну частину. Дуже дякую, що ви зробили можливість роздивитися його ближче, адже дивитися там дійсно є на що. Особливо мені сподобалося, коли він був злий, між лампочками з'явився струм (напруга емоційна і напруга буквально, цікаво вийшло.)
Ґеймплей - бомбезно. Поняття не маю, як ви це зробили, але результат вражає. Подивитися на світ від обличчя головного героя буквально це щось. Також це додаткова можливість оцінити роботу художниці фонів. Ще не знаю, до якої колонки це віднести, але це великий плюс, що показники в верхньому правому куті не просто були прикрасою, а дійсно змінювалися.
Й перед найдовшою частиною мого відгуку, я хочу розповісти про недоліки, які я знайшли. Вони не вплинули на мій досвід, просто моє прискпливе око їх бачить, і на мою думку, буде корисно знати, що щось таке є. Перше, це при можливості розгледіти дорогу на місто, якщо опуститися в самий низ, кінецт трішки обривається. Не певні, що це було задумано.
Також в одному в моменті текст заліз тіршки за білий ефект і було важче прочитати. Знову ж таки, це дрібничка, вона нічого не зіпсувала, вона просто є.
І іноді зум трішки глючив, спокійно в будь-яку точку не наблизиш, але це теж не сильно вплинуло на загальне враження.
Тепер те, що вразило мене найбільше - сюжет. Казатиму за кінцівку, на яку я натрапили - електробот з Чорнобривкою вирушили до ТЕС. По-перше, виникла в мене цікавинка, я одразу не зрозуміли, що ВЕЛ159 це частина того, що бачить бот, а я граю за бота. І я задавалися питанням, чому Чорнобривка має такий особливий текстбокс. Тепер, нарешті, за сам сюжет. Весь час в мене було відчуття, що це демо для проєкту, який потенціал бути довшим, що це все, це лише початок. Мені здається, що якщо "повна" версія буде, то можна розширити дослідження міста, оці залишки людського життя, від котре, на думку електробота, сильно залежитьь його власне. Шлях до теплостанції, сама теплостанція, що буде після цього. Я бачу в цьому всьому такий потенціал, що от все тільки починається, вся історія ще попереду. І темп подій, це не було поспішно розповісти все за обмежений час, це все було таким, помірним за темпом початком чогось великого. Я не знаю, чи плануєте ви продовжувати розвивати цю ідею, але якщо так, я з радістю на це подивлюся.
Сподобався розвиток електробота. На початку він ледь щось казав і думав, що сам нічого не може, а вже в кінці (принаймні в тому, на котрий я вийшли) він сам приймає рішення і відстоює свою думку. До речі, також було б цікаво дізнатися, як наявність серця впливала би на подальший шлях і поведінку робота. Чорнобривка теж така цікава персонажка, загадкова, місцями неоднозначна (ближче до кінця в мене після кожної її нової репліки генерувалася нова фан-теорія). Взагалі, мені здавалося, що вона так проти кидати вітряки, тому що вона не хоче, аби електробот йшов, адже це її життя і вона не хоче помирати. Як Чорнобривка сказала сама, вона трішки егоїстична, і це все так цікаво бачити в... людині? Лисиці? Програмному забезпченні? Під кінець мої думки з ботом збігалися, я про щось думаю, і тут він про це каже (знайшли споріднену душу).
Я не скажу, що мали дуже сподівань, особливо враховуючи, що початок був досить повільний (так як зазвичай на джемі ігри короткі і всі намагаються, розповісти історію за обмежений час, темпи розвитку сюжету швидкі). Але, проходячи гру далі, я розумію, що... мені подобається. Мені подобається. Мені б, можливо, хотілося б побачити більше по цій грі, більше по цій історії.
Дякую усій команді за тяжку роботу і за результат цієї праці. Бажаю успіхів в подальших проєктах.