Хей, дуже крута новела! По-перше, сюжет. Задум просто нереальний, мені дуже зайшло :3 По-друге, музика. Дууууже вдало підібрана, прям атмосферненько) Ну і звичайно менюшка, бо особисто мені дуже сподобалась стилістика під газету;3  

Дякую за круту новелку і сподіваюсь побачити ваші роботи і  в наступних джемах:3

Цікаве оформлення і сюжет. Не вистачає графіки людини в синьому комбінезоні. 

Сюжет, що поєдную соціалістичну антиутопію з чимось науково-фантастичним. Та ще й відсилки на старе аніме.

Сильно

Взяли за горло і провели темним і вогким лабіринтом неосяжної утопії, від заїзджаних карикатур на похмуре існування в епоху пізднього держкапіталізму, до жахливих тілесних хімер свідомості, що ламається під впливом тектонічних зсувів революційного буття. Спочатку здавалось, що історії не вдасться втекти з полону передбачуваності, але вона несподівано випростувалась, як струна, що лопнула, і боляче хльоснула по всім моїм очикуванням.

Складно підбирати слова після занурення в таку п'янку безодню шалених поетичних образів. Наче мені знову вісімнадцять і я щойно взапій декілька годин підряд слухав Летова і агонізував над абсурдністю цього сюреалістичного світу. А потім виринув з отруйного трансу його пісенних екстазів і намагаюсь відчути, чи на місті моє тіло, чи не зовсім улетіла в безодню голова. 

Мабуть, неочикуваність - краще слово для того, щоб описати мої враження від цієї гри. Мало які з речей впливають на мене настільки тілесно, минаючи розумі і емоції, і тому постфактум так погано піддаються охопленню в словах. 

Якщо хочете, можете вважати це компліментом вашому поетичному таланту та вмінню створювати гіпнотичний звуковий супровід. В будь якому разі, дякую вам за цю дивну і потужну річ.

Прозопагнозія ідентичності. Метеорит, що народився з ядра землі. Кокон вторинного бульйону. Деталі у коробці випадково складені у годинник судного дня. Народжений в Геєнні Рай. ДНК-ланцюги довжиною 1,74 метри. Друге сонце. Вкрита розумною пліснявою новонароджена мертва дитина. Надлюдина, що залізає в глотку сублюдини. Лжепророк, що врятував їх. Фрактали хворобливими пухлинами вкривають паросток людської руки із шостим пальцем. Ідеально незамкнене коло. Дзеркало, що відображає інше дзеркало. Чотиривимірний куб на райському троні.

На цьому я можу завершити свій відгук?

Музика підібрана добре і відповідає вайбу гри, посилюючи його. Фони теж дуже класні, особливо фони з □□□□□□□□□ працювали на атмосферу. Спрайти дійсно є слабким місцем новели, але, мені здається, основною проблемою є їх розмір, позиціонування. Зазвичай, спрайти у новелах йдуть по пояс і мають більші розміри. У такому виді як зараз, спрайти відчуваються дуже маленькими порівняно з усім іншим, що погіршує враження від візуалу. Але в цілому, бачення у гри круте! Оформлення інтерфейсу оригінальне і приємне. Щодо обраного шрифту для тексту: він підходить, але іноді читати його було важко.

трохи спойлерні роздуми:
Коли я читаю подібні работи, мені завжди важко зрозуміти, наскільки я РОЗУМІЮ історію та те, що хотіли сказати автори. Тим більш, я дуже uncultured і багато згаданих референсів не є мені дуже знайомими. Я людина тотального постмодерну, яка дізнається про речі, побачивши посилання на них у візуальних новелах :))))))))) 

Певне загальне враження в мене склалося. Психологічний горор вдався. Гра обрала дуже цікавий напрямок розвитку початкової ідеї. Важко оформити у слова свої враження (спроба сталася на початку відгуку), але здається, що однією з великих тем є свого роду т р а н с г у м а н і з м.  І, звісно, всілякі питання ідентичності, утопій та дистопій. Що означає людська свобода? Як людина може еволюціонувати?  Як людині покинути межі людської оболонки? 

Напевно, подібні сценарії все-таки є умовними "розмальовками" для читачів, бо в усіх будуть різні інтерпретації крізь лінзи власного досвіду та культурної обізнаності. Сподіваюся, що вам цікаво почитати мою варіацію)

Підсумовуючи все вище сказане, мені сподобалося! Бажаю успіхів з наступними проєктами! :D

Щось неймовірне!

Візуал, звук, атмосфера...у совокупності воно занурює у себе та викидує із реальності.
Історія теж цікава, й як попередження, й як щось з жахів та метафізики.

Я не можу сказати, що все зрозумів.
Але так навіть кращє. Полюбляю, коли є простір для тлумачення.

Починаючи читати, я ну ніяк не міг очікувати такої розйобної постмодернової совієтпанк денпи.

Чудова робота, спрайти мабуть єдине слабке місце. Але і бекраунди, і музика, і саунд-дизайн, і особливо дуже заряджений текст - все це дійсно сподобалось. 

Дякую вам за цю новелу, буду слідкувати за вашими наступними роботами і хочу особисто запросити вас до нашого чату по візуальним новелам: https://t.me/ua_visual_novels .

Сюжетно це одна з найкращих робіт, що я поки оцінював. Атмосфера вистроїна так круто, що випадаєш з реальності поки читаєш. Дуже круті звуки та музика. Деколи ставало максимально некомфортно, якраз під стать сюжету. Текст дуже милозвучний, купа епітетів дуже гармонійно передають стан гг. Шизофренія, що починається під кінець, вражає.

Крч, новела реально крута, це важко передати словами. Люблю, коли ламаються початкові очікування. Дякую, за крутий досвід)

Дуже лавхейтне відношення до цієї новели. Чесно кажучи спочатку я не хотів її читати. Але побачивши, як читає інша людина в процесі разом з нею оцінив вашу роботу. Так що захотілось перечитати самому, аби написати чесний відгук.
Сподобалось, як початковий концепт затертої до дир радянської дистопії, перетворили в щось лавкравтіанське чи найкращі статті SCP.  Класно, що вибори розігруються не одразу і як я зрозумів, на кінцівку впливає саме сукупність виборів, а не один окремий. Правда я не зрозумів для чого дві секції з виборами які ні на що не впливають. Особливо мені не сподобався момент з "далі починаються дійсно дивні речі", сильно вибивається з усього експіріенсу. Якщо це такий мета прийом, нажаль незрозумілий. 
Музику підібрали топово, ніби вона була написана спеціально для гри. 
Візуал зроблений цікаво, завжди прикольно бачити до яких експериментів люди доходять, щоб встигнути за короткий термін з малими ресурсами. Плюс велика повага за те, що майже кожна дія в тексті так чи інакше з'являється на екрані та анімована. 
До тексту в мене більше всього претензій, хоча я спочатку і  захищав його перед моєю колегою. Концептуально зроблено дуже цікаво, але в якийсь момент цитування: Летова, Янки, Лукіча та інших викликає неприємний присмак, починаєш відчувати грань між постмодернізмом і плагаризмом. Взагалі дуже багато референсів саме на російську та радянську культуру: Достоєвський, Наутілус, Мор і тд. Звісно є також відсилки на Лейн, українську літературу, але все одно різниця помітна.
Взагалі я вважаю, що ви вмієте робити влучні метафори які зносять голову і самостійно. Авжеж - це набагато складніше, тим не менш, якби ви використовували тільки власний текст та лише іноді цитати, сам текст став би ціннішим. А так маємо в результаті дуже суперечливий текст, де забагато цитування і руснявих референсів. 
В цілому для першого разу робота титанічна і сильна, мене захопила і здивувала. Надіюсь в майбутньому побачити ваш наступний проект. 

Я став свідком того, як Оруелл поступово перетворюється на Євангеліон :D
Сюжет дуже крутий, від звуків просто екстаз. Дякую за ковер, у моїй бабусі був абсолютно такий же)))

Дякую за працю. Прочитав усі варіанти виборів. Читалося на одному подиху, напруга не покидала мене під час всієї читальної сесії, а незнання жанрів вн підсилювало це відчуття. Якщо заплющити очі на величезну кількість цитат, метафор та навіть відтворений сеттінг цілих сцен з поезії Лєтова, ваше творіння містить справді концентроване смислове навантаження, разом з прекрасними образами та точними оксюморонами. Найбільше в душу запали епізоди пікових загострень параної. Загалом твір віддавав нотками Єви : "Ти збірний образ того, як тебе бачать оточуючі", щось типу цього. 

На жаль, не зловив усіх відсилок і пасхалок(Павлов, Лєтов, а ким були жіночі персонажі та Микита?) 

Загалом: 9/10(10 за наповнення та бг, 7 за спрайти). Нетерпляче чекаю Вашу творчість на літньому джемі (Сподіваюсь Ви там будете? Ну будете ж?!)